У цій статті поговоримо про нормативну неузгодженість питання щодо відшкодування збитків за добровільним страхуванням наземних транспортних засобів (КАСКО) та за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) саме в частині мети страхування, яке покликане захищати майнові інтереси особи.

Поки страховики говорять про культуру страхування, лояльний підхід до клієнтів, сучасні методи врегулювання страхових подій, асоціацію прямого врегулювання, фонд захисту потерпілих тощо, фінансовий складник бізнесу поки ніхто не відміняв. Кожна фінансова установа (у тому числі й будь-яка страхова компанія) займається стратегічним плануванням і налаштована на рентабельність бізнесу, який, підкреслюємо, підлягає обов’язковому ліцензуванню й повинен базуватися тільки на чинному законодавстві України, у жодному разі не суперечити йому й не порушувати прав та інтересів третіх осіб.

Сьогодні ж деякі страховики готові вдатися до не зовсім законних методів, щоб повернути в порядку регресу кошти, виплачені за договором КАСКО . Вони передають право займатися такими питаннями своїм представникам за дорученням, а ті, використовуючи неоднозначне трактування законодавства (а інколи й колекторські методи), усіма "правдами й неправдами" намагаються змусити винуватця ДТП відшкодувати збитки страховика.

Отже, маємо звернення клієнта – законослухняного громадянина, який уже не перший рік страхує свою цивільно-правову відповідальність (ОСЦПВВНТЗ). Він отримав від представника страхової компанії "N" засобами Укрпошти лист-претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої він був.

Справа в тому, що потерпіла в ДТП сторона мала договір КАСКО, за яким страхова компанія "N" виплатила страхове відшкодування. У листі-претензії страхова компанія "N" обґрунтувала свої вимоги, посилаючись на:

• правову позицію Верховного Суду України (Постанова від 20.01.2016 р. № 6-2808цс15), у якій зазначено: "Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності";
• ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування": "До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки";
• ст. 1191 Цивільного Кодексу України: "Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом";
• ст. 1166 Цивільного Кодексу України: "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала".

Звучить беззаперечно, чи не так? Розгляньмо й іншу сторону справи.

Так, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України тільки законами України визначено засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Отже, профільним законом у наведеній ситуації є Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон про ОСЦПВВНТЗ), у якому зазначено таке: "Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону" (пп. 2.1 ст. 2 Закону про ОСЦПВВНТЗ).

Згідно зі ст. 3 Закону про ОСЦПВВНТЗ метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, у Законі про ОСЦПВВНТЗ сказано: "У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи" (п. 22.1 ст. 22 Закону про ОСЦПВВНТЗ).

У Законі України "Про страхування" зазначено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), передбачених договором страхування або чинним законодавством (ст. 1 Закону "Про страхування").

Найголовніше, що всі дії в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) згідно зі ст. 33 Закону про ОСЦПВВНТЗ, клієнт виконав вчасно та в повному обсязі. Однак потерпілий не звернувся щодо отримання страхового відшкодування відповідно до Закону про ОСЦПВВНТЗ, а отримав страхове відшкодування за договором КАСКО від страховика, з яким уклав договір.

На нашу думку, згадана правова позиція Верховного Суду України дещо суперечить положенням профільного Закону про ОСЦПВВНТЗ щодо мети обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Навіщо страхувати таку відповідальність, якщо згідно зі ст. 1166 Цивільного Кодексу України шкоду, яку завдано майну фізичної або юридичної особи, у повному обсязі відшкодовує особа, яка її завдала? Саме тут і виникає головне запитання: у чому сенс страхування, якщо воно не надає захисту?

Маємо ситуацію, коли цивільну відповідальність особи (клієнта) застраховано відповідно до Закону про ОСЦПВВНТЗ саме з метою відшкодування третій особі (потерпілому) збитків у разі їх настання. При цьому "на арену" виходить добровільне страхування КАСКО, яке перекриває дію обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позбавляючи особу (клієнта) реального страхового захисту. Тепер така особа (клієнт) має самостійно відшкодувати збитки, завдані нею в результаті ДТП.

На нашу думку, законодавство в сфері страхування має прогалину, яку необхідно терміново ліквідувати. Вважаємо, що в цьому випадку вимогу страховика за договором страхування КАСКО до винуватця ДТП (клієнта) могло б бути задоволено за рахунок виплати згідно з договором ОСЦПВВНТЗ.

Отже, сказане вище потребує конкретизації на законодавчому рівні.

Сьогодні поширеними є випадки, коли, страхуючи в обов’язковому порядку цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів, страхувальники залишаються "незастрахованими". Комплексного підходу до вирішення таких ситуацій і запобігання їх повторенню в майбутньому зараз немає. Об’єднання страховиків (МТСБУ), регулятор (Нацкомфінпослуг) і страховики не можуть знайти спільної мови, тож усе лягає на плечі кінцевого споживача (страхувальника). Ідеться й про обов’язок страхувати цивільну відповідальність, й обов’язок нести майнову відповідальність за спричинення матеріальної (майнової) шкоди та шкоди життю й здоров’ю внаслідок ДТП, яку згідно з чинним законодавством у межах страхових сум має покривати поліс ОСЦПВВНТЗ.

Сподіваємось, що з ухваленням нової редакції Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" таких випадків більше не ставатиметься, а споживачі страхових послуг матимуть реальний захист.

Источник: spbr.com.ua