Експерти переконані: методологічну й нормотворчу функції на фінансових ринках має здійснювати Мінфін, а нагляд — інші держоргани.

На початку липня Верховна Рада проголосувала в першому читанні законопроект №2413-а, який передбачає ліквідацію Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), і передачу її функцій Національному банку України і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) . Ухвалення проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій державного регулювання ринків фінансових послуг» дасть змогу нашій державі отримати черговий транш кредиту Міжнародного валютного фонду.

Цим документом передбачено, що нагляд і регулювання ринку страхових, лізингових і факторингових компаній, кредитних спілок, бюро кредитних історій, ломбардів та інших фінансових компаній перейдуть до Нацбанку України (НБУ), тоді як НКЦПФР займеться регулюванням недержавних фондів: пенсійних (ПФ), фінансування будівництва, а також операцій з нерухомістю. За даними Нацкомфінпослуг, до сфери її відповідальності належать близько 2,5 тисячі фінансових установ.

Мегарегуляторів у світі мало

Даний законопроект було розглянуто ще в кінці 2015 року, після чого неодноразово робили спроби за нього проголосувати, які завершувалися безрезультатно. І хоча у липні в першому читанні документ прийняли без обговорення, депутати вважають, що він потребує доопрацювання.

«Ми оцінюємо законопроект позитивно, з урахуванням інституційної слабкості Нацкомфінпослуг як регулятора. Сподіваємося, що новий мегарегулятор буде дієвішим і професійнішим. Він заохочуватиме чесну та здорову конкуренцію методами економічного стимулювання без посилення регуляторного тиску. Адже лізинговий ринок переживає нелегкі часи, скоротився більше як на половину і потерпає від фіскальних утисків», — говорить директор Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців» (УОЛ) Марина Масіч.

В Українському товаристві фінансових аналітиків (УТФА) плюсом законопроекту вважають концентрацію нагляду за всім недержавним пенсійним ринком у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Разом із тим, в існуючій версії законопроекту експерти вбачають більше загроз для розвитку небанківського фінансового ринку, ніж позитиву. «Мінусом» документа є поєднання в одному органі повноважень нормативного регулювання та нагляд, що призведе до значних бюрократичних перепон, процвітанню корупції та безвідповідальності. Учасники ринку зазначають, що дехто сильно зацікавлений сконцентрувати всю владу над фінансовим ринком у системі НБУ, але без важелів стримування від бюрократичної сваволі: щоб був зобов’язаний узгоджувати свої внутрішні розпорядження з Державною регуляторною службою (ДРС). Унаслідок цього страховий ринок може бути знищено через нерозуміння банкірами специфіки його роботи.

У більшості країн нагляд за всіма суб’єктами здійснює мегарегулятор, а законодавче та нормативне регулювання належать до компетенції іншого органу, зокрема Міністерства фінансів. Лише приблизно у 50 країнах є єдиний мегарегулятор, і тільки у семи з них його функції виконує центральний банк країни.

Натомість у більшості країн функції мегарегулятора виконує інший орган, ніж центробанк. Наприклад, в Австрії, Естонії, Ісландії, Латвії, Японії, Польщі створено окремий орган нагляду за фінансовими ринками, в компетенції якого питання нагляду за банками, страховими, інвестиційними компаніями, компаніями з управління активами, інвестиційними та пенсійними фондами, ринком цінних паперів, послугами з переказу коштів та установами з електронних грошей.

«Водночас об’єднання адміністративної та нормативно-економічної функцій в Україні в один держорган призвело до небажаних наслідків, особливо в останні кілька років. Зрощення регуляторної та наглядової функцій робить цей орган залежним від особистих цілей його перших осіб та дає простір для корупції. Прикладів більш ніж достатньо, включаючи кримінальні провадження, арешти та тюремні терміни покарання його керівника та відповідальних співробітників у різні часи», — зазначає генеральний директор асоціації «Страховий бізнес» Вячеслав Черняховський.

На його думку, приклад екс-радянських та європейських держав свідчить, що єдиного та однозначно позитивного досвіду у надмірній централізації функцій фінрегулювання в цих країнах досягнуто не було. Головне для нас — зупинити хибну практику, коли одні й ті самі особи з дуже великими повноваженнями пишуть правила та видають регуляторні акти для процесу нагляду і водночас є учасниками або суб’єктами такого процесу в подальшому.

Найбільш прийнятним варіантом експерти вважають передачу до Міністерства фінансів здійснення методологічної та нормотворчої функцій на фінансових ринках, а наглядом нехай займаються інші держоргани.

Враховувати специфіку

Ще одним негативним моментом законопроекту є сегментарний підхід до регулювання, що створює додаткові проблеми для проведення реформ. За словами народного депутата України Максима Полякова, такий підхід не розв’яже проблем держрегулювання фінансового сектору. Передбачається реформування пенсійної системи, створення накопичувального загальнодержавного пенсійного забезпечення, основну роль в якому відведено адміністраторам ПФ та компаніям із страхування життя. А результатом впровадження законопроекту буде розірвання регулювання зазначених суб’єктів між двома держорганами. Наслідком цього стануть проблеми, пов’язані із залученням у практику єдиних підходів пенсійного забезпечення.

«У другому читанні законопроекту №2413-а потрібно уточнити, як НБУ регулюватиме небанківський фінансовий ринок, його повноваження і структуру нагляду. Але я вважаю, що перехід до інтегрованої моделі мегарегулювання буде якісним проривом, а цей законопроект у нинішньому вигляді відображає кількісні зміни і безславний кінець Нацкомфінпослуг. Утім, даремно дехто сподівається на автоматичний «переїзд» до НБУ і багатократне підвищення зарплат. Потрібно будувати новий нагляд після зачистки. На мій погляд, зачистка страхового ринку у 2017 році неминуча», — зауважив «УК» президент УТФА Юрій Прозоров.

«На жаль, наші чиновники, судячи з їхніх дій, не знають терміна «економічна безпека держави». Дуже важко захищати вітчизняний бізнес, а особливо його середній і дрібний сегменти, коли в країні не зацікавлені в середньому класі. Водночас іноземний бізнес усіма доступними засобами (будучи не обмежений ні в моралі, ні у фінансах) поводиться як пташеня зозулі — інтенсивно розчищає ринок від українського конкурента, сподіваючись заробити потім надприбутки», — каже Вячеслав Черняховський.

Маємо приклади ринків Польщі, Угорщини, країн Балтії, де немає національних фінансових інститутів, або з мізерною часткою в капіталі, що призводить до повної залежності банківської чи страхової системи країни від інтересів корпорацій, які можуть часто не збігатися з національними.

Виктория Ковалева: Урядовый курьер