Ігор Перегінець, заступник міністра охорони здоров'я, розповів depo.ua чи відбудуться найближчим часом зміни у керівному складі МОЗу, а також коли медицина в Україні стане кращою.

- Власне, що відбувається з заявою про звільнення Олександра Квіташвілі, яку він написав ще 2 липня? Чи будуть найближчим часом зміни у керівному складі МОЗу?

- Це питання має погоджувати Кабінет Міністрів. Але зараз міністр є абсолютно чинним. Він бере таку ж активну участь у роботі, як і завжди. Як далі буде розвиватися ситуація? Чесно. У нас навіть нема часу про це думати.

Звичайно, коли все висить у повітрі, це не може не відображатися на психічному стані міністерства у цілому.

- Ті реформи, які було розпочато, не зависли у повітрі через цю ситуацію?

- Абсолютно ні. Тобто ми рухаємося у двох напрямках. Перша - це реформа самої системи. Друга - ми мусимо паралельно виконувати свою щоденну роботу, адже неможливо сказати пацієнтам, що ми закрилися на ремонт і щоб вони приходили через рік.

- Стосовно реформ. Олександр Квіташвілі анонсував, що у серпні народні депутати мають проголосувати щодо його пакету документів, які передбачають реформу у статусі державних закладів охорони здоров'я. Але досі через ці документи точаться дискусії.

- Деякі депутати остерігаються, що документи передбачають тотальну і неконтрольовану приватизацію закладів охорони здоров'я. Але це не так. У наших документах ніякої примусової всеохоплюючої приватизації не передбачено. Заклади охорони здоров'я залишаються у державній власності, а їх форма управління змінюється на неприбуткові підприємства. Це дозволяє закладам охорони здоров'я бути більш гнучкими у питанні планування кадрів, ресурсів. Тому що зараз заклади охорони здоров'я не мають жодного стимулу для удосконалення.

Сьогодні за бюджетом, який у нас є, ми витрачаємо близько 80% коштів на звичайне утримання лікарень, тобто на зарплату працівникам і комунальні пло тежі. У нас більше 2,2 тис. закладів охорони здоров'я, в яких більше 400 тис. ліжок. А наприклад, у такій країні, як Іспанія, яка така сама за розмірами і населенням, всього 150 тис. ліжок. Але тривалість життя у них десь на 10 років більша. Тобто ми використовуємо гроші не на те.

Але ми штучно зменшувати кількість закладів не будемо. Ми створимо такі умови, коли між державними закладами буде конкуренція і виживуть найзатребуваніші, які можуть надавати якісні медичні послуги пацієнтам.

- Якщо закони будуть прийняті, коли пацієнти відчують реальні зміни?

- Спочатку будуть створені передумови для того, щоб лікарні стали неприбутковими підприємствами. Наступним етапом буде розрахунок вартості медичних послуг, а далі - розмежування замовника і надавача послуг.

Трансформація в ці нові форми управління буде проходити не менше двох років. Наступні два роки ми будемо фінансувати ті самі заклади, через субвенції, але будемо намагатися якісно переглянути зміст використання бюджетів.

Перші зміни пацієнти відчують у першу чергу за рахунок посилення надання допомоги у первинній ланці (поліклініки), яка з наступного року буде вже помітна.

- Вже не один рік в Україні говорять про необхідність введення страхової медицини. Коли вона реально з'явиться в Україні?

- Для того, щоб медичне страхування запрацювало, а не було черговою бюрократичною нормою, треба пройти певний підготовчий етап. Нам потрібні заклади, які надаватимуть конкурентні і якісні послуги, зможуть показати вартість медичної послуги, нам потрібно вдосконалити клінічні протоколи, розвинути якісні реєстри пацієнтів. Щоб якісно пройти всі ці етапи потрібно не менше п'яти років.

- Що відбувається з компанією, яка зірвала тендерні поставки препаратів для ВІЛ-інфікованих?

- Ми виграли у них судовий процес. Компанія вимагала додаткових 10 млн грн. Щоправда, вони вже порушили терміни щодо виконання своїх зобов'язань. Але першу партію ліків ми все ж вибили і вже отримали, таким чином перекрили потребу у ліках на найближчі три місяці.

Якщо ж ця ситуація не буде доведена до кінця, маю на увазі поставку препаратів для хворих на ВІЛ/СНІД, то може включитися кримінальне розслідування.

Взагалі ми зараз дуже багато працюємо над реформами щодо тендерних закупівель. Наприклад, аби на майбутнє уникати таких неприємних ситуацій, ми хочемо, щоб учасник торгів надавав більше гарантій щодо власних спроможностей і прозорого управління.

- Нещодавно у Бердянському районі двох хлопчиків покусав скажений кіт. Але в Україні не було потрібної вакцини, тому батьки змушені були рятувати своїх дітей у Росії. Чому не були створені якісь екстрені можливості для того, аби завести вакцину для цих двох хлопчиків якомога швидше?

- Останні три роки вакцини проти правця, ботулізму, отрути змій не закуповувалися. У жодного виробника навіть не було зацікавленості реєструвати ці вакцини в Україні.

Коли виникла ситуація, ми знайшли виробника та постачальника в Одесі. Ми дали дозвіл на одноразовий ввіз. І ці вакцини і сироватки вже завезені, і регіони вже їх купують.

Взагалі міністерство централізовано ніколи не закуповувало ці сироватки. Про це повинні були говорити регіони, які цим питанням просто не займалися. Тільки цього року міністерство втрутилося в ситуацію і зробило все можливе, аби її виправити.

У нас спрощена система реєстрування препаратів для туберкульозу та імунобіологічних вакцин. Але нам ще потрібно багато чого змінювати, аби дозволити країні самій реєструвати лікарські препарати. Бо зараз виробник має піти і подати документи. Якщо він не хоче цього робити, бо цей ринок для нього не цікавий, - ми потрапляємо у дуже скрутну ситуацію.

Источник: Депо.ua